Запропоновано розвиваючу технологію формування історичних понять в учнів 9-го класу, розроблену на засадах програмованого та розвиваючого навчання. Наведена технологія забезпечує засвоєння історичних понять у системі на теоретичному рівні узагальнення переважною більшістю учнів, а також підвищує системність та якість знань.

Предложена розвивающая технология формирования исторических понятий у учеников 9-го класса, разработанная на основе положений программного и развивающего обучения. Приведенная технология обеспечивает усвоение исторических понятий по системе на теоретическом уровне обобщения подавляющим большинством учеников, а также повышает системность и качество знаний.

Проаналізовано проблеми формування ефективних методик викладання шкільного курсу історії, запропоновано способи забезпечення мотивації до її вивчення в учнів загальноосвітньої школи. Охарактеризовано складові ефективного навчання, визначено особливості розвитку пізнавальних процесів в учнів, наведено рекоменадції щодо покращання організації сприймання матеріалу, мобілізації уваги, запропоновано способи забезпечення запам'ятовування. Розроблено нову методику розвитку критичного мислення школярів, що базується на використанні проблемних задач у навчально-виховному процесі. Розглянуто актуальні проблеми зовнішнього незалежного оцінювання та сучасної тестології, встановлено вимоги до методичного апарату підручника з історії. Доведено, що запропонована система роботи сприяє активізації пізнавальної діяльності школярів і розвитку критичного мислення.

Проанализированы проблемы формирования эффективных методик преподавания школьного курса истории, приведены способы обеспечения мотивации к ее изучению у учащихся общеобразовательной школы. Охарактеризованы составляющие эффективного обучения, раскрыты особенности развития познавательных процессов у учащихся, разработаны рекомендации по улучшению организации восприятия материала, мобилизации внимания, приведены способы обеспечения запоминания. Разработана новая методика развития критического мышления школьников, основанная на использовании проблемных задач в учебно-воспитальеном процессе. Рассмотрены актуальные проблемы внешнего независимого оценивания и современной тестологии, установлены требования к методическому аппарату учебника. Доказано, что предложенная система работы способствует активизации познавательной деятельности школьников и развитию критического мышления.

Запропоновано технологію формування наукових понять на уроках історії в учнів 9-го класу, яка полягає в тому, що дані поняття засвоюються краще, повніше й більш свідомо, якщо як основу систематизації знань використовувати вивчення не окремих понять під час ознайомлення з історією різних країн, а цілісної моделі розвитку суспільства (найважливіші поняття вводять під час створення теоретичної моделі, що поступово ускладнюється). На підставі контрольного експерименту в школах Запоріжжя в 1998 - 2000 рр. встановлено, що між учнями експериментальних і контрольних класів відмінності результатів засвоєння історичних понять не випадкові, а статистично достовірні, рівень засвоєння історичних понять учнями даних груп суттєво відрізняється. Коефіцієнт засвоєння в експериментальній групі становив 0,9, що свідчить про завершеність навчання, водночас аналогічний показник у контрольній групі - 0,5, що можна вважати незадовільним результатом навчання.

Висвітлено теоретичні аспекти дослідження та концептуальні засади розвитку критичного мислення (КМ) старшокласників у процесі навчання історії. Розкрито основи КМ як мислення усвідомленого, самостійного, рефлексивного, цілеспрямованого, обгрунтованого, контрольованого та самоорганізованого. Викладено методику розвитку КМ у контексті залучення школярів до розв'язання проблемних задач з використанням проблемних методів та інтерактивних форм навчання на підставі наукового діалогу та рефлексії пізнавальної діяльності. Визначено компоненти даної методики, зокрема, цільовий, змістовний, організаційний та результативний.

Розроблено методику критичного мислення школярів у процесі навчання історії, яка грунтується на постулаті про те, що критичне мислення є мисленням усвідомленим, самостійним, рефлексивним, цілеспрямованим, обгрунтованим, контрольованим, самоорганізованим. Розкрито стратегію розв'язування задач з історії, його методи та засоби. Наведено правила логічного мислення та доведення.

Відзначено, що актуальними положеннями є принципи проблемного навчання і впровадження системи розвивальних задач з метою підвищення теоретичного рівня історичної освіти. Для засвоєння історичних понять важливо піклуватися про оволодіння учнями системою розумових операцій, а не просто повідомляти учням ознаки понять. Закономірності історичного періоду слід розкривати на вступному уроці, тобто розпочинати вивчення епохи із створення "моделі" розвитку суспільства.

Розглянуто проблеми громадянського виховання учнів на уроках історії у контексті викликів сучасного інформаційного суспільства. Відзначено, що засобом громадянського виховання виступає авторська методика розвитку критичного мислення школярів, яка спирається на внутрішні потреби учнів та закономірності функціонування мозку і психіки. Запропоновано рекомендації викладачам щодо організації процесу навчання згідно з положеннями нейропедагогіки. Наголошено, що навчання стане природнім і ефективним у разі забезпечення низки умов: вільне навчальне середовище, інтелектуальні й моральні виклики учням щодо пошуку сенсу та закономірностей історичного процесу через емоційно значуще сприйняття минулого за допомогою візуалізацій. Представлено авторську методику розвитку критичного мислення школярів у процесі навчання історії.

Розглянуто відмінність між "вузьким" та "широким" тлумаченнями критичного мислення. Охарактеризовано 4 моделі критичного мислення, а саме: М. Ліпмана, Д. Клустера, Р. Пауля, Д. Халперн. Відзначено, що кожен з авторів розглядав різні аспекти критичного мислення із відмінними цілями і під різними кутами зору. Кожна із концепцій віддзеркалює якісь окремі важливі аспекти процесу критичного мислення, поглиблюючи наше розуміння цього феномена. Застережено викладачів від використання методик розвитку критичного мислення, які насправді формують догматичне мислення учнів.

Вперше обгрунтовано теоретико-концептуальні засади методики розвитку критичного мислення (КМ) старшокласників. Запропоновано теоретичну модель розвитку КМ старшокласників у процесі навчання історії, в якій системно викладено властивості, склад, функцію та генезис КМ. Критичне мислення подано комплексно у різних моделях (структурно-елементній, функціональній, генетичній та технологічній). Визначено комплекс чинників, що забезпечують повноцінний розвиток КМ. Розроблено методику розвитку як систему вправ контроверсійного характеру та тренінгів із засвоєння правил КМ. Розроблено критерії, показники та методику оцінювання КМ старшокласників. З'ясовано, що основними властивостями КМ, крім самостійності, рефлексивності, цілеспрямованості, обгрунтованості та контрольованості, є також усвідомленість і самоорганізованість; види проблемних задач та процедури КМ. Удосконалено практику КМ для розв'язування складних ситуацій вибору - практичних завдань: проблемних задач, формулювання висновків, імовірнісного оцінювання та ухвалення рішень; структуру КМ як єдність змістовного блоку (загальнометодологічні принципи та стратегії) та операційного блоку (процедури); функціональну модель КМ, яка є стадіально-рівневою та передбачає послідовність розмірковування у чотири етапи. Розвинено положення проблемного навчання; навчання КМ; синергетичний підхід до дослідження проблем теорії та методики навчання історії; компетентнісний та особисто-орієнтований підходи у навчанні.

Представлено функціональну модель критичного мислення, в якій зазначені та охарактеризовані основні етапи цього мисленнєвого процесу та сфера його застосування. Критичне розмірковування відбувається у чотири етапи: усвідомлення проблеми або зіткнення з проблемою; проблемна ситуація та проблемна задача створюють певну перешкоду в досягненні мети - ситуацію утруднення; переструктурування знань, способів дій, власних установок, досвіду та знаходження ідеї правильного розв'язку; обгрунтування віднайденого рішення та представлення його іншим (об'єктивація думки). Критичне мислення використовується для вирішення конкретних ситуативних завдань, а це передовсім практичне мислення для розв'язання реальних проблем.

Розглянуто чинники генезису критичного мислення: цілі навчання; засіб навчання та зміст освіти. Відзначено, що для виникнення та розвитку критичного мислення необхідно забезпечити з-поміж іншого ряд умов: вільне навчальне середовище; формулювання цілей вивчення матеріалу у вигляді проблем; наявність засобу навчання, який містить стратегії та процедури критичного мислення (евристики та напівевристики); зміст навчання, представлений системою проблемних задач, що поступово ускладняються. Обгрунтовано, що основним інструментом розвитку критичного мислення є розв'язування проблемних задач, оскільки вони містять суперечність, яку потрібно розумно розв'язати, та створюють необхідне утруднення для залучення стратегій та процедур критичного мислення.

Розглянуто чотири найважливіші чинники розвитку критичного мислення: метод навчання; форма навчання; метод контролю; стиль навчання. Наголошено, що у навчанні критичного мислення слід використовувати проблемні методи, які покликані сприяти пошуку доказів, перевірці теорій, визначенню меж їх дії. Проблемні методи навчання провокують суперечності, підштовхують учнів до сумнівів, розмірковувань і доведення положень. Відзначено, що групова робота сприяє упорядкуванню і координуванню висловлених пропозицій. Під час порівняння думок виникає соціокогнітивний конфлікт, викликаний різноманітністю точок зору. Відзначено, що у процесі вирішення цього конфлікту учні мають координувати різні позиції. Відтак розвивається інтелект у процесі інтеріоризації цього узгодження. Наголошено на важливості письмово викладати розмірковування у вигляді есе та проводити гуртовий аналіз та самоаналіз розв'язування проблемної задачі під керівництвом вчителя. Обгрунтовано необхідність звернути увагу учнів на можливі недоліки та прорахунки під час міркування, винести для уроки на майбутнє.